Літаври в Москві все голосніше і голосніше! Немає більш епохальної події, ніж зустріч великого Путіна з Дональдом Трампом – і зовсім не випадково(!) – «на колись російській, а нині американській Алясці». Звичайно, це ніяк інакше – «Саміт в ім'я майбутнього!». Тільки з таким пафосом кремлівська пропаганда подає вже підготовлений прийом Путіна в США. Ось і проректор Дипломатичної академії РФ Олег Карпович на сторінках газети «Известия» поспішає застовпити: «Ця зустріч матиме історичне значення!». «Чесна і довірлива розмова» «…Саміт президентів Росії та США на Алясці ще до свого проведення став головною подією року у світовій політиці. В умовах, коли все людство перебуває в стані колосальної турбулентності, масштабні кризи змінюють одна одну, а міжнародна система безпеки наказала довго жити, тільки пряма, чесна і довірлива розмова двох найвпливовіших політиків планети здатна зрушити ситуацію з мертвої точки», - повчає проректор Карпович зі сторінок «Известий». «Ми, зрозуміло, не можемо передбачити хід зустрічі і бути повністю впевненими, що вона закінчиться абсолютним успіхом, - поблажливо зазначає він. - Але з нервової реакції європейців на майстерний хід російського лідера, який вчисту переграв їх коаліцію і зупинив чергову санкційну атаку на Москву, можна зрозуміти: ставки дуже високі. Численні (і досить незграбні) спроби виробити якусь єдину позицію Старого Світу, вмовити представників США проявити жорсткість щодо Росії і домогтися поїздки Зеленського на Аляску справляють жалюгідне враження». Одночасно Карпович суворо попереджає: «Але не варто ставитися до них несерйозно - в найближчі дні і європейці, які відчайдушно сподіваються на продовження війни до останнього українця, і представники американської «глибинної держави», включаючи «яструбів» в сенаті, і українські спецслужби докладуть активних зусиль, щоб зірвати зустріч Володимира Путіна і Дональда Трампа». Кремлівський «дипломат» підкреслює, що «саміт на Алясці повинен стати не фінальною, а відправною точкою в справі виведення російсько-американських відносин зі стратегічного глухого кута», проте з відвертою досадою нарікає, що «багато чого сьогодні впирається в український конфлікт». «Але його затягування багато в чому штучно організовано Заходом. Це інструмент стримування Росії, чого не приховують представники європейських еліт. Насправді, як ми всі розуміємо, ключові завдання спеціальної військової операції вже вирішені. Росія контролює більшу частину історичної Новоросії, яка стала точкою тяжіння і для багатьох українців, які не бажають жити в неонацистській державі. Демілітаризація України теж пройшла успішно - практично всі підприємства її військово-промислового комплексу лежать в руїнах, а Київ без західних поставок зброї не протримається і тижня - про це прямо говорять навіть в оточенні Зеленського. Денацифікація - справа часу: десятки тисяч нацистів у складі своїх формувань ліквідовані; в результаті місцеві ТЦК змушені масово відловлювати молодих чоловіків на вулицях, провокуючи бунти в містах і селах. По суті, і чисельність ЗСУ вже обмежена природним чином - відновити її Києву ще довго не вдасться», - перераховує Карпович «успіхи» російської агресії. І продовжує переконувати в тому ж дусі: «Зрозуміло, що наша умова про захист російської мови і канонічної церкви вимагає імплементації. Але як тільки військові дії припиняться, Зеленський буде змушений піти на проведення виборів, які неминуче, якщо судити за соцопитуваннями, призведуть не тільки до зміни влади, але і до кардинального перекроювання політичної системи країни, що викликає у більшості її жителів злість і розчарування». Вступ України до НАТО, на думку «проректора», «неможливий в умовах, поки вона не визнає приєднання нових територій до Росії, - отже, ця мета також досягнута на довгострокову перспективу, хоч і вимагає подальшої дипломатичної роботи і письмово зафіксованих гарантій». «Хотєлкі» кремлівського «дипломата» настільки великі, але він із сумом погоджується: «Звичайно, завжди хочеться більшого. Але необхідно розуміти, що спеціальна операція ніколи не замислювалася як вічна війна добра зі злом. Рішення про її проведення стало тактичною відповіддю Кремля на виклики, що стоять перед нами, - і ми впритул підійшли до вирішення головної проблеми, а саме, переформатування всієї напівзруйнованої системи європейської безпеки, на зміну якій стрімко приходить нова, євразійська модель». «Чи буде рух вперед - залежить в першу чергу від Трампа і його політичної волі. Однак слід пам'ятати, що відносини Москви і Вашингтона зовсім не зводяться до питань контролю над Слов'янськом і Краматорськом. Українська трагедія стала наслідком колапсу російсько-американського діалогу, на якому ґрунтується рівновага в сфері стратегічної стабільності», - просто бреше Карпович. «Для лідерів наших країн критично важливо підтримувати конструктивний і взаємоповажний діалог. Якщо Трамп готовий повернутися до добросусідських відносин, символом яких і став вибір Аляски як місця зустрічі, нас чекає поступальний рух вперед», - дуже сподівається кремлівський «дипломат». «Найнебезпечніша з усіх ілюзій» Просочений російським шовінізмом телеканал «Царьград» на своєму сайті також вітає «зустріч на Алясці», але одночасно застерігає від «дивної помилки, яка може змінити все». «... Буде сумно, якщо зустріч 15 серпня надихне наших пригнічених «трампофілів» у їхніх надіях, що «Трамп за нас, ми домовимося і всіх обставимо». Це найнебезпечніша з усіх ілюзій. Бо «розвести» простака і змусити його віддати все даром – з точки зору американського підходу – не підлість, а вищий пілотаж у бізнесі. А Трамп, як відомо, по суті своїй бізнесмен. І перший такий тривожний «дзвіночок» вже пролунав – «помилка перекладача» Віткоффа, який пропозицію Путіна про виведення ЗСУ з території Херсонської та Запорізької областей (обидві за Конституцією вже частини Росії), нібито переклав як готовність самого Путіна вивести звідти наші війська і передати територію Україні. Це можна було б віднести до розряду анекдотів, якби не було всіх підстав припускати, що подібних «помилочок» і «підніжок» в ході переговорів буде ще чимало», - попереджає «Царьград». Якийсь «експерт з військово-політичних питань» Михайло Александров звертає увагу «Царьграда», що «Трамп – по суті своїй бізнесмен і до переговорів підходить як до бізнесу, в якому будь-які «прийоми», що забезпечують потрібний йому результат, допустимі». «Наприклад, заманити Росію «морквиною» на переговори, а потім виставити «додаткові умови» – наприклад, участь Зеленського. Така провокація Вашингтона не виключена. Чи вчинить у цьому випадку Путін як колись Примаков, який розвернув літак у повітрі, чи зробить свій, несподіваний для опонента хід? Як відомо, Путін – майстер несподіваних маневрів і рішень», – заявляє Александров. Кремлівського «експерта» турбує, що «народ абсолютно не в курсі, про що домовилися з Віткоффом, нас можуть просто поставити перед фактом». «Є, наприклад, версія, що Зеленський готовий вивести війська з ДНР, а ми повинні вивести їх з Харківської, Сумської, Запорізької та Херсонської областей. Хоча Путін начебто щодо двох останніх дотримується протилежної думки. Тут найважливіше – не розтягувати необхідне для переговорів перемир'я більш ніж на місяць, інакше отримаємо «Мінськ-3». До речі, чи будуть продовжені поставки зброї Україні на час перемир'я? Та будуть, звичайно, хто б сумнівався!», – зітхає «експерт». «Не можна виключати і те, що Трамп запропонує використовувати Україну як розмінну монету, вимагаючи у вигляді зустрічних поступок, наприклад, підтримати передачу американцям Зангезурського коридору, про що з Алієвим і Пашиняном він уже домовився. А це означає повне витіснення Росії з Закавказзя, наш розрив з природним союзником Росії в регіоні - Іраном і присутність НАТО на нашому південному кордоні з подальшою дестабілізацією нашого Північного Кавказу. Чи варті того поступки по Україні, від яких вже завтра Трамп з легкістю відмовиться? А ось вигнати американців із Зангезурського коридору буде тоді проблемою нерозв'язною», – знову нарікає Александров. І суворо підкреслює: «Тож грати в подібні «обміни» з Трампом – собі дорожче. Новий «мирний договір» стане прелюдією нової війни, яку, як відомо, Євросоюз вже намітив на 2030 рік. І єдиний спосіб запобігти їй – це зробити її потенційним кошмаром для ЄС і закрити українське питання заздалегідь. Може, хоч це змусить їх задуматися». «Царгород» на основі вищесказаного пропонує «доповнити і розширити вимоги Путіна» своїми «варіантами», як-то «виведення ЗСУ з усієї території ДНР, ЛНР, Херсонської та Запорізької областей,... референдум під міжнародним контролем про державну приналежність Харківської та Сумської областей,… ліквідація як незаконного нинішнього київського режиму, зняття заборони з усіх «опозиційних» партій і канонічної Української Православної Церкви,... узаконений нейтральний і позаблоковий статус України,... демілітаризація України – ЗСУ скорочуються до розмірів внутрішніх військ, денацифікація України – негайний розпуск і заборона всіх неонацистських формувань і організацій,... негайне повернення ЄС Росії всіх вкрадених золотовалютних резервів, включаючи відсотки по них». «Тільки після виконання цих вимог має сенс починати (тільки починати!) домовлятися про будь-яку «мирну угоду», - переможно проголошує «Царьград». «Великодержавна дипломатія» Один з головних пропагандистських рупорів Кремля – інформагентство «РИА Новости» – опублікувало розлогу статтю «члена президії науково-експертної ради Ради безпеки РФ, надзвичайного і повноважного посла» Олександра Яковенка, який заявляє, що «російсько-американський саміт на Алясці відкриває якісно новий раунд геополітичної гри, який умовно можна назвати великодержавною дипломатією». «Перемога Росії в заочній гонці озброєнь, як стратегічних, так і звичайних, а тепер уже і на полі бою в ході СВО в Україні радикально змінює роль і місце силової політики в міжнародних відносинах: Москва переписує її правила і нав'язує їх Заходу. Тому нам навряд чи загрожує повторення ракетної кризи в Європі у зв'язку зі створенням «Орешника» і виходом з мораторію на розгортання ракет середньої і меншої дальності... Тільки зараз, через два з гаком століття і подолавши всілякі ілюзії щодо Заходу і його цінностей, ми отримали можливість будувати на рівних позитивні відносини з іншими наддержавами, перш за все з США і Китаєм», - самовпевнено переконує Яковенко. Також на його переконання, «на цьому тлі врегулювання війни в Україні, давно програної Заходом, відходить на другий план у відносинах між США і Росією - не більше ніж перешкода на шляху їх нормалізації, яку треба спільно подолати». «Немає сенсу забігати наперед і гадати, про що лідери двох країн домовляться на Алясці. Але очевидно одне - за припинення вогню Україні доведеться заплатити мирним договором з визнанням нових кордонів, який доведеться укладати швидко. Без міцного миру не буде економічного відновлення України, що дає американцям потужний важіль у справі позитивної трансформації її державності, відмови від культу ненависті і ведення справ з мотивованими радикалами. У Києва не залишається ніяких надій на «репарації» і на наші заморожені активи, які повернуть, щоб ми залишалися в доларовій системі, як знімуть і санкції, щоб отримати доступ до нашої економіки...», - наполягає кремлівський «посол». Він звідкись дізнався, що «найважливішим елементом плану, який буде запропонований Москвою і Вашингтоном В. Зеленському (для цього його залишають американці), може стати федералізація/децентралізація, що дає право регіонам розвивати в тому числі історичні зв'язки з Росією, не кажучи вже про те, що економічно існувати (якщо не виживати) Україна зможе тільки у співпраці з Росією». При цьому Яковенко запевняє, що «у Євросоюзу, який переозброюється в борг, не буде коштів на українську реконструкцію»: «Тим більше що там в українському питанні акцент буде робитися на матеріальних гарантіях миру на континенті і безпеки Росії. А оптика подаватиме те, що відбувається, як відкладене в часі врегулювання в Європі після закінчення холодної війни: ніхто не виграв і ніхто не програв (свого роду «мир без переможців»), війна в Україні - нормальний і легітимний конфлікт, що стався через недогляд адміністрації Дж. Байдена і європейських столиць з чималою часткою провини самого Києва»... Пустившись у довгий історико-політичний екскурс, міцно замішаний на російському шовінізмі, Яковенко виходить з нього з очікуваним висновком: «За останні 20 років ми багато чому навчилися і можемо нав'язувати альтернативи, спираючись на однодумців, діючи в жорсткому транзакційному ключі, як це було за Катерини Великої. Інакше ми знову програємо мир, вигравши війну». «Це пауза, Трамп все розуміє» Так звана «Свободная пресса» опитала кількох московських «експертів», що вони думають «про переговори між президентами Росії та США». Сама «СП» застерігає, що «історія дипломатії знає чимало випадків, коли гучна символіка виявлялася лише обкладинкою для переговорів, обмежених колишніми рамками і старими політичними бар'єрами». «Навіть якщо в адміністрації Трампа дійсно присутній антиєвропейський настрій, це не гарантує, що зустрічі на Алясці призведуть до реальних змін у світовій політиці. Досвід Рейгана і Горбачова показує, що особисті симпатії лідерів і ефектні саміти рідко долають опір «традиційних центрів сили» у Вашингтоні, Лондоні чи Брюсселі. Більш того, подібні зустрічі часто закінчуються лише серією взаємних заяв і мінімальними практичними кроками, в той час як фундаментальні розбіжності і недовіра між сторонами залишаються незмінними», - побоюється «СП». На питання газети, «чим закінчаться переговори на Алясці, чи продовжиться СВО або настане перемир'я», якийсь адвокат Дмитро Аграновський заявляє, що «якщо не ліквідувати причини конфлікту, то ця зустріч просто обмежиться рукостисканням, але процес не зрушить з мертвої точки». «Так що я від зустрічі якихось радикальних проривів не чекаю. Американці не налаштовані вирішувати суперечності. Більш того, вони розуміють будь-яку угоду, як угоду на їхніх умовах. Будь-які торговці закликають: «Купуй, дорогий», і посміхаються при цьому. Так і тут. Звичайно, Трамп буде посміхатися Путіну, говорити йому чудові слова: «Як це чудово, які у Росії блискучі перспективи», але при цьому буде гнути свою лінію. Хотілося б сподіватися, що здачі наших інтересів не відбудеться», - відповідає адвокат. «Так, для тієї ж Європи або України сам факт прямих переговорів між Росією і США - це вже поразка... Для нас поразка - зупинка конфлікту на лінії бойового зіткнення. Це не вирішить питань з київським режимом, з його існуванням у майбутньому. Розбіжності такі, що не можуть бути вирішені за одну зустріч», - повчає адвокат. «Слава богу, що в 2014 році схаменулися і принаймні не віддали Крим. А далі перейшли в наступ. Але він натикається на величезний і організований опір Заходу. Ми своїми інтересами поступитися вже не можемо, наблизилися до лінії виживання», - прямо-таки наляканий московський «експерт»-адвокат. Ще один «експерт» - якийсь «економіст і політолог» Василь Колташов з тривогою нагадує «СП», що «мова йде про «Мирний план Трампа», який повинен йому допомогти отримати Нобелівську премію миру». «Трамп хоче переконати Росію прийняти цей план. А план, звичайно, вже розроблений в процесі переговорів Москви і Вашингтона. Багато говорять про так званий обмін територіями, що Росія йде з Сумської області, а Україна визнає все наше територіальне придбання, йде з Донбасу, із Запоріжжя, з Херсона і багато ще звідки, де вона тримає свої війська. Це перший крок до припинення вогню. Можливо, там буде демілітаризована зона з боку України, на її території. Росія перемагає і навряд чи взагалі можна ставити питання, що ми будемо кудись відсуватися...», - міркує Колташов. Його висновок категоричний: «Звичайно, ніякого закінчення конфлікту нас не чекає. Це пауза, Трамп все прекрасно розуміє. Проблема у нього тільки одна - змусити Київ, Лондон і Брюссель прийняти цей план паузи для переозброєння України і підготувати її до нового зіткнення з Росією, вигравши час». Третій «експерт» - «декан факультету соціальних наук фінансового університету» Олександр Шатілов вважає, що «у російської сторони є ймовірність успішно для себе провести ці переговори». «Ситуація для ЗСУ досить проблемна, російські війська знаходяться в наступі. Європейці лише на словах і військово-технічно підтримують київський режим, поки вони не хочуть цю підтримку розширювати. Тому незважаючи на всі їхні терористичні випади, у Путіна все-таки, як любить говорити Трамп, «більше козирів на руках» і йому вдасться домовитися про результативний мир», - сподівається декан. «Інша справа, що дуже багато недоброзичливців у переговорів. І це не тільки європейці, не тільки Зеленський, який може упертися, побоявшись того, що в нових реаліях він буде не потрібен. Не забуваймо про антитрампівську опозицію всередині США, в Демпартії та інших, які досить активно вставляють йому палиці в колеса, не даючи реалізувати його внутрішню політику. Те саме у зовнішній політиці - вони не втратять шансу йому завадити», - побоюється Шатілов. «Тут багато що залежить від того, чи вдасться Трампу вмовити європейців і Зеленського. Нам же слід займати жорстку позицію, не звертаючи уваги на Європу і ватажка київського режиму. Вирішувати все на двох - як домовляться дві великі держави, так і буде», - закликає «фінансовий» декан. Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»
